Редагування Ніколетта

{{Особа 
 | ім'я              = Вільгельм Стейніц
 | зображення        = Wilhelm Steinitz2.jpg
 | розмір_зображення = 220px
 | підпис_зображення =
 | дата_народження   = 14.5.1836
 | місце_народження  = [[Прага]], [[Австро-Угорщина]] (зараз {{CZE}})
 | дата_смерті       = 12.8.1900
 | місце_смерті      = [[Нью-Йорк]], {{USA}}
 | відомий_(відома)  ='''[[Чемпіон світу з шахів|Перший чемпіон світу з шахів]]'''
| рід_діяльності      = [[Шахіст]]
 | титул             = '''[[Чемпіон світу з шахів]]'''<br />'''(1886-1894)'''
 }}
'''Вільге́льм Сте́йніц''' ({{lang-de|Wilhelm Steinitz}}, {{lang-en|William Steinitz}}; [[14 травня]] [[1836]], [[Прага]], [[Австро-Угорщина]]&nbsp;— [[12 серпня]] [[1900]], [[Нью-Йорк]], [[Сполучені Штати Америки|США]])&nbsp;— австрійський і американський [[шахіст]], перший офіційний [[чемпіон світу з шахів]] (1886—1894). На межі 1860—1870-х років, уже отримавши визнання найсильнішого гравця свого часу після перемоги в [[Матч за звання чемпіона світу з шахів 1886|матчі]] проти [[Адольф Андерсен|Адольфа Андерсена]], Стейніц розробив вчення про позиційну гру, яке замінило панівну «романтичну» комбінаційну школу і значно збагатило шахи. Один із основоположників позиційної гри в шахи.

1883 року Стейніц переїхав до США і через декілька років отримав американське громадянство. 1886 року він переміг [[Йоганн Герман Цукерторт|Йоганна Цукерторта]] в матчі, умови якого передбачали проголошення переможця чемпіоном світу. Стейніц декілька разів захистив титул, у тому числі двічі&nbsp;— проти одного з останніх представників комбінаційної школи [[Чигорін Михайло Іванович|Михайла Чигоріна]]. 1894 року Стейніц програв матч за світову першість [[Емануїл Ласкер|Емануїлу Ласкеру]], який високо оцінював спадок Стейніца і став послідовним пропонентом позиційної школи. Втративши звання чемпіона світу, Стейніц не пішов із шахів. Він продовжував брати участь в турнірах з не меншим успіхом і навіть спробував взяти реванш у Ласкера у [[Чемпіонат світу з шахів 1896/1897|1896/1897 роках]], але в 1900&nbsp;р. життя шахового професіонала трагічно закінчилося. В останні роки свого життя він часто хворів і помер в бідності.

Стейніц був плідним літератором, 1873 року на піці кар'єри він на дев'ять років припинив турнірі виступи, щоб зосередитись на роботі журналістом в шаховому відділі лондонського спортивного журналу «Field», а 1885 року заснував «Міжнародний шаховий журнал» ([[Англійська мова|англ.]]&nbsp;''International Chess Magazine''). Стейніц публікував огляди партій і програмні теоретичні статті, його полеміка з іншими публіцистами, яку Стейніц проводив агресивно та безапеляційно, сама ставала важливою подією у шаховому світі.