Mafia Closed Circle

Механік: відмінності між версіями

Сторінка Обговорення
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показано 97 проміжних версій цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{особа
{{MCC Player
|зображення        = https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/57/Homeros_MFA_Munich_51.jpg
| photo = mehanik.png
|опис              = Бюст Гомера у Музеї класичної скульптури
| nickname = Механік
|розмір            = 280
| alternative = дон Череп
}}
| prize_pool = 4840₴
| titles = ЧК х2
| date_added = 04.02.2023
| recruiter = [[Малена|Малена]]
| game_style = Спокійний
}}  
Символ MCC. Був одним з перших, хто підтримав відродження спільноти. Свою першу гру в мафію пан Механік зіграв онлайн - це сталося 1 лютого 2023 року. Цікавим є те, що зайшовши у відкрите лобі разом з пані Маленою, він запитався про місце, де можна пограти виключно українською. Тож свою другу гру в житті він вже грав MCC. Провідником виступила [[Малена|пані Малена]].


{{Infobox Military Conflict
Одразу в перших іграх показав, що володіє неабияким потенціалом. Потрібен був лише час. Головною його тодішньою проблемою був тиск з боку досвідчених гравців, але легендарний [[Ten's Game|Ten's Game]] зробив його одним з провідних гравців Mafia Closed Circle. Зменшення тиску дозволило Механіку проявити себе в повній мірі та завоювати титул ''Чемпіон Клубу'' двічі.
|conflict    = Битва при Акції
|partof      = Громадянська війна в Римській республіці
|image        = Castro_Battle_of_Actium.jpg
|size        = 300px
|caption      = ''Битва при Акції<br>(Лоренцо A. Кастро, 1672)''
|date        = [[2 вересня]] [[31 до н. е.]]
|place        = [[Іонійське море]], поблизу колонії [[Мис Акцій|Акцій]], [[Греція]]
|result      = Вирішальна перемога [[Октавіан Август|Октавіана]]
|combatant1  = Римляни підтримуючі [[Октавіан Август|Октавіана]]
|combatant2  = Римляни підтримуючі [[Марк Антоній|Антонія]]<br>[[Єгипет Птолемеїв|Птолемейський Єгипет]]
|commander1  = [[Октавіан Август]]<br>[[Марк Віпсаній Агріппа]]<br>[[Луцій Аррунцій]]
|commander2  = [[Марк Антоній]]<br>[[Гай Сосій]]<br>[[Луцій Геллій Поплікола (консул 36 року до н. е.)|Луцій Геллій Поплікола]]<br>[[Клеопатра VII|Клеопатра]]
|strength1    = 400 [[галера|галер]]<br>16 000 піхоти на кораблях<br>3000 лучників<ref name=Livius.org>{{cite web |url=https://www.livius.org/articles/battle/actium-31-bce/ |title=Actium (31 BCE) |last=Lendering |first=Jona |date=10 жовтня 2020 |website=Livius.org |access-date=16 жовтня 2020 }}</ref><ref name=Kellum>{{cite web |url=https://www.oxfordscholarship.com/view/10.1093/acprof:oso/9780195389579.001.0001/acprof-9780195389579-chapter-12 |title=Representations and Re-presentations of the Battle of Actium |last=Kellum |first=Barbara |date=September 2010 |website=Oxford Scholarship Online |pages=187–203 |doi=10.1093/acprof:oso/9780195389579.003.0012 |isbn=978-0-19-538957-9 |access-date=16 жовтня 2020}} {{doi|10.1093/acprof:oso/9780195389579.003.0012}}</ref><ref name=Migiro>{{cite web |url=https://www.worldatlas.com/articles/what-was-the-battle-of-actium.html |title=What Was the Battle of Actium? |last=Migiro |first=Geoffrey |date=31 грудня 2017 |website=WorldAtlas |access-date=16 жовтня 2020}}</ref>
|strength2    = 250 великих [[галера|галер]]<br>30–50 транспорт<br>20 000 піхоти на кораблях<br>2000 лучників<ref name=Livius.org/><ref name=Kellum/><ref name=Migiro/>
|casualties1  = Близько 2500 убитих
|casualties2  = Понад 5 тисяч убитих<br>250 кораблів потоплено або захоплено
}}


'''Битва при Акції''' ([[2 вересня]] [[31 до н. е.]])&nbsp;— остання велика морська битва [[Античний світ|античності]]. Відбулася поблизу мису Акцій, який виступає в море біля входу в [[Амбракійська затока|Амбракійську затоку]] в північно-західній [[Греція|Греції]], де на узбережжі [[Іонійське море|Іонійського моря]] стоїть знаменитий храм Аполлона. Вирішальна битва між флотами [[Марк Антоній|Марка Антонія]] й [[Октавіан Август|Октавіана]] завершила громадянські війни в [[Стародавній Рим|Римі]]. Військами [[Октавіан Август|Октавіана]] командував [[Марк Агріппа]], спільницею Антонія виступала єгипетська цариця [[Клеопатра]]. Древні повідомлення про цю битву, імовірно, не цілком об'єктивні: більшість із них стверджує, що у критичний момент [[Клеопатра]] втекла з усім своїм флотом і відпливла до [[Єгипет|Єгипту]], а Антоній пустився за нею. Однак основною метою, що ставив перед собою Антоній, вступаючи в бій, могла бути спроба прорвати блокаду, але цей задум був здійснений невдало: прорвалася менша частина флоту, а сухопутна армія Антонія без бою перейшла на бік Октавіана, чому передували, ймовірно, перемовини перед битвою. [[Октавіан Август|Октавіан]] здобув рішучу перемогу, домігся беззастережної влади над римською державою й у підсумку став першим римським імператором (з [[27 до н. е.]] під іменем Августа).
== Нагороди в MCC ==
* [[Файл:Star.png|Найкращий гравець]] '''[[Перший сезон|I сезон. Фінал.]]''' (''2023'')
* [[Файл:Gold.png | 1-е Місце]] '''[[Перший сезон|I сезон. Фінал.]]''' (''2023'')
* [[Файл:Gold.png | 1-е Місце]] '''[[Другий сезон|II сезон. Рейтинг.]]''' (''2023'')
* [[Файл:Gold.png | 1-е Місце]] '''[[Другий сезон|II сезон. Фінал.]]''' (''2023'')


== Передумови ==
== Нагороди поза MCC ==
З античних істориків, чиї твори збереглися до нашого часу, битву при Акції найповніше описали [[Плутарх]] (І-ІІ ст.&nbsp;н.&nbsp;е.) та [[Діон Кассій]] (ІІІ ст.&nbsp;н.&nbsp;е.). Обидва користувалися працями сучасників і учасників подій, що до нас не дійшли. Важливі відомості про цю битву містяться також в одах [[Горацій|Горація]] і «Римській історії» [[Веллій Патеркул|Веллія Патеркула]].
* ''Відсутні''


Битва вирішила подальший розвиток Римської держави на наступні століття. Антоній ніс у Рим елліністичну ідею&nbsp;— ідею влади царя-героя, утіленого божества, нового [[Олександр Македонський|Олександра Македонського]]. За [[Октавіан Август|Октавіаном]] була ідея своєрідної «республіканської монархії», що спиралася на споконвічні римські цінності, приховані «відродженою республікою» і владою «першого громадянина». Ідея Октавіана перемогла і в істориків одержала назву «принципат».
== Цікаві факти ==
* Відправив свій призовий фонд з [[Перший сезон|I-го сезону]] на ЗСУ.
* Перший дворазовий чемпіон MCC.
* Другу свою гру в мафію зіграв в лобі MCC.
* [[Mafia Closed Cup I|Mafia Closed Cup I]] - перший турнір пана Механіка.
* В [[Другий сезон|другому сезоні]] пан Механік зайняв перше місце в рейтингу та в фіналі.


== Хід битви ==
== Легенда ==
[[Файл:Battle of Actium-en.svg|thumb|left|]]
Флот [[Марк Антоній|Марка Антонія]] і [[Клеопатра|Клеопатри]] становив близько 360 кораблів (за іншими джерелами 230 суден); значне місце (170 суден самого Марка Антонія) посідали могутні кораблі з трьома, чотирма, п'ятьма рядами весел; зустрічалися серед них і оздоблені «левіафани» з дев'ятьма-десятьма рядами. Це були величезні, міцні кораблі, з сильним тараном, дерев'яним броньовим поясом для захисту від таранних ударів; висота борту посередині корабля доходила до трьох метрів і збільшувалася від носа і корми, так що брати їх на [[абордаж]] було дуже важко; на палубі стояли важкі метальні машини і вежі для навісного кидання снарядів. Кораблі такої конструкції були тихохідні і неповороткі, їхня наступальна сила полягала, головним чином, у метальних снарядах, що діяли не стільки проти кораблів, скільки проти екіпажів.


Основу флоту (260 кораблів) [[Октавіан Август|Октавіана]], яким командував знаменитий полководець [[Марк Віпсаній Агріппа]], складали легкі, маневрені судна, з одним (рідко&nbsp;— двома) рядами весел. Цей новий тип кораблів римляни запозичили в ілірійських піратів і називали «лібурнами»&nbsp;— за іменем [[Ілірія|ілірійского]] племені. Лібурни, здебільшого мали тільки один ряд весел, вони були не набагато більші за 30 метрів завдовжки і близько 4-5 метрів завширшки. Екіпаж складався з 84 веслярів і 36 офіцерів, матросів і солдат, всього 120 чоловік. Такі кораблі були найбільш пристосовані для морського грабунку, а разом з тим і для дій морської поліції, тобто для переслідування морських розбійників. У порівнянні з важкими великими кораблями Антонія, що мали погано навчені екіпажі, нові кораблі були небезпечною зброєю, при наявності сміливих і добре підготовлених екіпажів. До того ж такі кораблі швидко будувалися, і ушкоджені могли бути замінені новими з резерву.
=== Частина 1 ===
Мікіт-таун можливо б й далі залишився непоміченим містечком, але поява першої трансконтинетальної залізниці на заході США змінила подальшу історію міста.  


[[Амбракійська затока]] має 18,5 морських миль у довжину і до 10 миль у ширину, причому по всій його довжині глибина води скрізь достатня; вхід у затоку, однак, вузький, звивистий і мілководний. Війська Антонія займали обидві сторони від входу. Для кращого захисту входу були вибудовані вежі, на яких стояли важкі метальні машини; усередині бухти в повній безпеці, стояв флот Антонія, тим часом як флот [[Марк Віпсаній Агріппа|Агріппи]] знаходився у двох відкритих бухтах біля берега, що було небезпечною стоянкою.
Ставши «ключовою зупинкою», або навіть логістичним та географічним центром всіх сполученнь, невеличкий на перший погляд Мікіт-Таун потребував особливого нагляду. Повз місто проходили потяги, вагони яких були набиті нікелем, золотом, сріблом, алюмінієм та й ще незрозуміло чим, але точно тим, що можна було трансформувати у «великі гроші». Тому й наглядати за перевезеннями поклали місцевого шерифа трішки похилого віку, а машиністом назначили молодого парубка, справжнє ім‘я якого вже наврядчи хтось згадає.  


Біля берега затоки, на мисі Акцій, стояло стотисячне військо [[Марк Антоній|Антонія]]. На протилежному березі вишикувалося військо [[Октавіан Август|Октавіана]] (75 тис. чоловік).
Патлатий, злегка пухкий та вічно з небритою бородою, той «машиніст» виконував одну й ту саму задачу: перетягувати вагони з Мікіт-Таун до Емсіті. Тривало це декілька років, шериф міста дедалі старів, а парубок змінювався на очах.  


Обидва флоти були розділені на три ескадри. План [[Марк Антоній|Антонія]], за переказом, полягав у тому, щоб, відмовившись від маневрів, тримати свої кораблі в тісно зімкнутому строї і чекати атаки супротивника, який не міг нічого зробити проти важких кораблів. [[Клеопатра]] зі своїми кораблями стояла напоготові за центром.
В голову його все частіше залітала думка про те, що один такий потяг міг би збагатити його назавжди. Ця думка не давала йому спокою. Він схуд. Борода зникла під дією леза, разом й з усім волосям на голові. Відображення у дзеркалі було схоже на античну скульптуру до якої прикріпили людський череп. I am Skull Face. Я - ЧЕРЕП. Подумав він. Треба було діяти.


Ця морська битва була не характерною для античності. У ній не було ні абордажних сутичок, ні таранних ударів: кораблі Антонія були невразливі для лібурн, а [[лібурни]] легко уникали незграбних монстрів. Подібно битвам [[Новий час|Нового часу]], все звелося до перестрілки. [[Марк Віпсаній Агріппа|Агріппа]] рушив проти бойової лінії Антонія в звичайному напівкружному строї. На початку битви фланги [[Марк Антоній|Антонія]] відірвалися від головних сил, унаслідок чого бойовий стрій виявився порушеним і утворилися широкі розриви, у які почали прориватися легкі кораблі Агріппи.
Тієї ж ночі в Мікіт-таун сталася пожежа, згоріло декілька будинків, в одному з яких жив старий шериф. Можливо це випадковість, а можливо, це було зроблено для того, щоб додати мотивації. Мотивація - це те, що дуже полюбляв Череп, тому було б не дивно, якби це виявилось частиною його плану.


Саме в цей момент сталася несподіване. [[Клеопатра]], замість того щоб увести в бій свої 60 легких кораблів, повернула на південь і вийшла з бою. [[Марк Антоній]], дізнавшись про це, перейшов з [[Флагманський корабель|флагманського корабля]] на [[Пентера|пентеру]] і наздогнав царицю. Після втечі командирів і резерву битва тривала ще кілька годин. Деякі кораблі викидали важкі метальні машини за борт та намагалися втекти, але основні сили трималися до кінця. Воїни Антонія не повірили в зраду свого полководця.
На щастя, зранку стало зрозуміло, що ніхто не постраждав. Шериф теж вижив після пожежі, хоча це й було потрібно нашому герою. Засмучений горем шериф не міг й подумати, що до нього звернеться «той молодий парубок» з пропозицією, яка врятує йому життя, або як мінімум, компенсує втрату будинка.


За переказом, [[Марк Антоній]] просидів у прострації чотири доби на [[Ніс (морський термін)|носі]] судна. Лише в [[Пелопоннес]]і вони з [[Клеопатра|Клеопатрою]] розділили ложе. На березі [[Марк Антоній]] почав розсилати накази військам, але було вже пізно.
Пропозиція полягала в тому, щоб розвантажити один з вагонів, який прямував до Емсіті, а цей злочин скинути на вигадану «банду». Банди не були рідким явищем на Дикому Заході.  


Сухопутне військо трималося ще сім днів. Незважаючи на вже очевидний факт втечі, воїни продовжували вірити в те, що [[Марк Антоній]] повернеться і поведе їх у бій. Усе скінчилося лише після того, як військо покинув його командувач [[Канідій Красс]].
Шериф погодився, його емоції були затмарені втратою дому, а слова Черепа здавались йому спокійними, виваженими та дуже переконливими. Переконати шерифа у своїй правоті було найлегшим пунктом подальшого плану.


Сучасні дослідники намагаються раціонально пояснити поведінку [[Марк Антоній|Марка Антонія]] та [[Клеопатра|Клеопатри]] в цій битві, оскільки зрозуміло, що більшість свідчень про битву належить прихильникам [[Октавіан Август|Октавіана Августа]], і саме вони сформували такий не дуже привабливий образ зрадника, який покинув вірне військо через коханку. Висувалася версія, що [[Марк Антоній|Антоній]] і [[Клеопатра]] з самого початку планували вивести лише частину війська, оскільки в [[Єгипет|Єгипті]] їх чекали свіжі легіони. Друга версія полягає в тому, що після того, як зламався стрій, кораблі лівого флангу повернулися до затоки, а правого не змогли цього зробити через кораблі Клеопатри і здалися. Зрозумівши, що битву програно, [[Клеопатра]] прорвалася зі своїми кораблями, а [[Марк Антоній|Антоній]] кинувся за нею. У тому, що солдати війська [[Марк Антоній|Антонія]] не зазнали переслідувань (окрім азійських союзників, зокрема [[Адіаторікс]]а) і отримали майже всі привілеї, якими наділялися солдати [[Октавіан Август|Октавіана]], а також у тому, що у війську нового імператора були збережені номери легіонів, які раніше належали [[Марк Антоній|Марку Антонію]], іноді вбачають попередні домовленості із солдатами.
Череп й досі пам’ятає, той перший потяг, який він «пограбував»: FR-WD-199-8, вагони якого були вщент заповнені золотом. Коли потяг почав перевіряти шериф з Емсіті, то в одному з вагонів було знайдено записку «This is fate» (це - доля).  


== Наслідки ==
Місцеві одразу вигадали «вигадану» банду, яка грабує потяги й залишає лише лаконічне послання. Наврядчи ось цей бідний машиніст, який поруч з шерифом Емсіті здивовано дивився на порожній вагон, був в чомусь винний.
Подальші події добре відомі, відображені численними поетами і художниками. [[Марк Антоній|Антоній]] і [[Клеопатра]] дісталися до [[Олександрія|Олександрії]], де цілий рік жили в очікуванні неминучого кінця. [[1 серпня]] [[30 до н. е.]] у гавані Олександрії з'явився флот [[Октавіан Август|Октавіана]]. Останні легіони і кораблі [[Марк Антоній|Антонія]] перейшли на бік «молодого Цезаря». [[Марк Антоній|Антоній]] заколовся, [[Клеопатра]] була взята під варту і теж покінчила життя самогубством. [[Октавіан Август]] став єдиновладним правителем Римської держави, завершивши десятиліття громадянських війн. Наступила епоха Римської імперії. Перелам, що відбувся, гостро відчули вже сучасники. Багато міст і провінції стали вести своє офіційне літочислення від [[2 вересня]] [[31 до н. е.]] (так звана [[Актійська ера]]). Протягом декількох століть народи [[Середземномор'я]] мали підставу вважати цей день одним із найважливіших в історії регіону.


== Джерела та література ==
Роки минули. Шериф Мікіт-таун вже давно помер, а Череп маючи за ці роки вдосталь грошей вже давно заволодів «іншими» шерифами, а разом з тим й владою на західному узбережжі. Він підкуповував місцевих «шерифів», клав на місця своїх машиністів, наймав імігрантів з Італії для розвантаження та транспортування вагонів, а ті шанобливо називали його «Дон».
* Парфенов В. Н. 1986: [http://elar.uniyar.ac.ru/jspui/handle/123456789/1550 Битва при Акции: легенда и действительность] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120828071703/http://elar.uniyar.ac.ru/jspui/handle/123456789/1550 |date=28 серпня 2012 }} // Античный мир и археология: Межвуз. сб. науч. тр. Вып. 6, 57-73.
* [[Плутарх]]. Сравнительные жизнеописания. [http://ancientrome.ru/antlitr/plutarch/sgo/antonius-f.htm Антоний] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160627160726/http://www.ancientrome.ru/antlitr/plutarch/sgo/antonius-f.htm |date=27 червня 2016 }}.


== Посилання ==
Мало, хто знає, чи є ця історія вигадкою чи досканолою біографічною довідкою, але переконливо можна сказати, що життя дона Черепа могло бути інакшим, якби не та пожежа в будинку шерифа. В будь якому випадку, саме доля привела його до золота.
* [http://luna.cas.usf.edu/~murray/actium/brochure.html The Actium Project] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110720000139/http://luna.cas.usf.edu/~murray/actium/brochure.html |date=20 липня 2011 }}
* [http://www.livius.org/aa-ac/actium/actium.html The Naval Battle of Actium] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140228091630/http://www.livius.org/aa-ac/actium/actium.html |date=28 лютого 2014 }}
* [http://www.famoushistoricalevents.net/battle-actium/ Battle of Actium&nbsp;— The Battle that Determined the Cultural Axis of Europe] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110120204605/http://www.famoushistoricalevents.net/battle-actium/ |date=20 січня 2011 }}
* [http://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Roman/Texts/Cassius_Dio/50*.html Cassius Dio, ''Roman History'', Book 50] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200529032219/http://penelope.uchicago.edu/Thayer/E/Roman/Texts/Cassius_Dio/50%2A.html |date=29 травня 2020 }}
* [http://militera.lib.ru/h/stenzel/1_05.html А. Штенцель, История войн на море,] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121130153218/http://militera.lib.ru/h/stenzel/1_05.html |date=30 листопада 2012 }} Часть 1, Гл.V на сайте militera.lib.ru
* [http://www.roman-glory.com Римская Слава] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/6CV3SSI0q?url=http://www.roman-glory.com/ |date=28 листопада 2012 }} Античное военное дело


{{Бібліоінформація}}
=== Частина 2 ===
Події, свідком яких став читач першої легенди, розгортались у період 1871-1888 роки. Колись, а точніше 17 років тому,  простий машиніст закинув своє минуле покликання, й скориставшись кволістю місцевого шерифа, зробив місто Мікіт-таун своєю власною резиденцією, а разом з тим й кримінальним центром Західного Узбережжя.


[[Категорія:Морські битви|Акцій]]
Розкинувши свої тенета вздовж всіх західних штатів, він почав сумніватись у непохитності цієї імперії. Його охопила тривожність. Й хоч за цей значний проміжок часу Череп обзавівся послугачами, лакеями, капореджіме та елітним житлом з видом на залізничну дорогу, небезпечні думки не покидали його сивої й водночас лисої голови. Постійна самотність - це був єдиний спосіб, який він міг віднайти для самозахисту. Самотність була викликана бажанням сховатись від тих, хто бажав заволодіти його всевладдям та зайняти його місце. А таких було вдосталь, як мінімум він думав, що вороги оточили його: вони були попереду нього, позаду нього, зліва, й навіть..
[[Категорія:Морські битви елліністичних держав|Акцій]]
 
[[Категорія:Битви Стародавнього Риму|Акцій]]
“Раз-м! Й загострене лезо відкрило дверцята твоєї сонної артерії..”
[[Категорія:Битви Стародавнього Єгипту]]
 
[[Категорія:Битви в Середземному морі]]
В той період тривоги Череп дуже часто порівнював свою емоційно-приховану зачіску з тією, яку мав Едвард Х. Севедж на своєму автопортреті. Це була його улюблена з тих дев’яти картин, що нависали в вузькому коридорі, який вів від вітальні до перлини маєтку - величезної бібліотеки площею в 242 квадратних метри. Саме це місце стало відрадою для хлопчика машиніста на декілька років.
[[Категорія:Битви в Греції]]
 
[[Категорія:Битви I століття до н. е.]]
Усамітнившись Череп займав себе новим винаходом Еміля Берлінера - вініловими платівками. Під звучання гурту Stop the Silence, він цілодобово проводив свій час за читанням книжок, рухаючись почергово від звичайних романів до квантової фізики (примітка автора - насправді “квантова фізика” ще не набрала обертів в ті роки, тому Череп мав лише умовне уявлення про електрони, протони та інші елементарні речі). Він таки знайшов відповідь на питання, якого ніколи не клав перед собою.
[[Категорія:Події 2 вересня]]
 
[[Категорія:31 до н. е.]]
Тисячі книжок були зайвими, у місцевій газеті, яка випадково потрапила до рук головного героя, зʼявилась статя про успіхи американського магната Ендрю Карнеґі, той й став прикладом для Черепа. Стало зрозуміло: все, що потрібно було - легалізувати свій бізнес. Віднині, не «дон», а «магнат». Це можна було зробити за дві ітерації й можна перестати боятись всяких американських психопатів навколо себе.
 
Череп взявся за реалізацію плану, ще трішки й він відійде від справ, й займе своє місце по той бік закону, й стане недосяжним. Джордж це відчував. У Джорджа Ґеккерна, 17-ти річного парубка з ірландським корінням, залишилось дуже мало часу, щоб втрутитись в долю, фатум, рок (або інше слово) дона Черепа. Дуже мало часу, щоб помститися за свого батька.
 
=== Частина 3 ===
Джордж Ґеккерн був пізньою й одначасно єдиною дитиною. Він з'явився в переломний момент для Мікіт-Тауна, в період становлення дона Черепа.
 
Народившись в родині колишнього шерифа Мікіт-Тауна, він відчував якийсь внутрішній обовʼязок захищати місто й інколи йому здавалось, що він ніби як прикриває справжнього шерифа, слідкуючи за тим безладом, який коївся в місті. В його очах цей “перший” шериф був для нього якимось колосальним потоком енергії: стабільно зарядженим та позитивним. Все було не так.
 
На жаль, він не розумів, що той вже давно був охоплений злочинними тенетами дона Черепа, а Мікіт-Таун й взагалі був центром кримінального світу.
 
Ґеккерн з юних років був досить хоробрим, й не пропускав в свій бік жодної образу. Зазвичай все закінчувалось жартівливою дуеллю з кривдником на світанку. Роки йшли, Джордж подорослішав, а вулиці Мікіт-Тауна розповіли йому про справжню історію його батька та дона Черепа. Юнацький максималізм не дозволяв йому припустити того, що його батько прийняв неправильне рішення. Він бачив долю батька: втрата репутації, бідність, яка послідувавала за цим, а з часом й відверта зневага до екс-шерифа, який створив справжнього монстра. Кривдником був дон Череп, якого неодмінно треба викликати не на жартівливу дуель. Шкода тільки, що це була недосяжна ціль. Череп відійшов від справ, заховавшись в своєму маєтку задовго до того, як Джордж дізнався всю правду. Є шанс, що вони навіть ніколи не бачились, бо фантазуючи про дуель (а ці фантазії могли тривати й 12 днів поспіль), його уява ставала маренням, де на світанку навпроти Джорджа стояв не “білий з лисою головою”, а - кудрявий чорношкірий.
 
Звучить досить поетично, але й досі недосяжно. Джордж довго думав над тим, як скоротити відстань до кривдника: йому здавалось, що достатньо було зробити ЛИШЕ ОДИН КРОК. Осяяння прийшло до нього в місцевому барбершопі, єдиному на весь Мікіт-Таун, який окрім ролі звичайної цирульні, ще й виконував роль стоматологічного кабінету. Допоки майстер рихтував його зачіску, Джордж винайшов план.
 
(Примітка автора - можливо, якби події розгортались би в наш час, то Джорджа більше б надихнула серія «Uneasy Lies the Crown» одного відомого детективу, але в 1888 році вона ще не вийшла.)
 
Отож, Ґеккерну треба було лишень знайти наперстянку й подолати нелегкий шлях для здобуття нового ремесла.
 
=== Частина 4 ===
Влаштувавшись помічником стоматолога в єдиний місцевий барбершоп, Ґеккерн став чекати візиту дона Черепа. Він був певен, що рано чи пізно це мало статися, а його план по ліквідації Черепа був ідеальним.
 
Джордж навчився робити швидкодіючу отруту з наперстянки, яку можна було з легкістю запхати в будь яку з пломб й почав кожен день жити з єдиною думкою: «Скоро він прийде».
 
Й він прийшов. Візит був призначений на недільний ранок, тож з ночі Ґеккерн не спав, уявлячи, як пломба з наперстянкою за лічені хвилини вбʼє Черепа, й той помре у стоматологічному кріслі. Для більш прозаїчного ефекту 17-ти річний антагоніст уявив, як дон відхилить голову й виявить на стелі кривавий напис «IT’S FATE». Тож перед самим візитом він взяв драбину й відерце червоної фарби, щоб накалякати роковий напис.
 
Джордж готовий був чекати цього візиту роками, але це сталося рівно через 40 днів після його працевлаштування. Була неділя, був ранок. Череп прибував до барбершопу. Джордж побачив, як декілька капореджіме вишукувались перед вітриною, двоє з них зайшли в середину й стали ліворуч та праворуч від стоматологічного крісла. Лікар чекав. Ґеккерн теж.
 
І ось Череп вже в кріслі. Отрута в руках лікаря. Пломба на зубах Черепа. Посмішка на обличчі Джорджа. Краплі червоної фарби на плечах капореджіме.
 
Капореджіме підняли очі догори, Череп зробив це трішки раніше: читаючи напис на стелі, він переферійним поглядом помітив жах в очах молодого парубка, який в декількох метрах стояв від крісла. Краплі не застиглої фарби продовжували плюватися на всіх, хто був внизу.
 
Забагато червоноти - це смерть.
 
Череп, не роздумуючи вистрибнув з крісла, та одночасно почав випльовувати пломбу, відриваючи її пальцями з рота. Джордж почав стрімко тікати.
 
СХОПІТЬ ЦЬОГО ДАНТЕСА!
 
Примітка автора: судячи з усього, Череп намагався сказати «дантиста», але мабуть плюватися з пальцями у роті трішки впливає на дикцію.
 
Схопити Джорджа «Дантеса» Ґеккерна так й не вдалось. Парубок втік. Але Череп в той день зрозумів, що це була точно не єдина людина, яка хотіла скинути його з пʼєдесталу кримінального світу. Треба вміти делегувати та відпочивати. Так він й зробив.
 
Наприкінці року, Череп передав папку з дорученнями своєму консільєрі, а сам взяв один квиток на пароплав до Європи, а точніше - до Прусської Імперії. Саме це місце мало би надихнути на роздумі про своє життя та майбутнє. Місце короля залишилось вільним.
 
[[Категорія:Учасники спільноти MCC]]

Поточна версія на 22:22, 8 квітня 2024

Механік
Фотографія гравця
width=100% max-width:440px;
Титул:ЧК х2
Провідник:Малена
Дата приєднання:04.02.2023
Альтернатива:дон Череп
Призовий фонд:4840₴
Стиль гри:Спокійний
01 сезон7 місце
02 сезон1 місце
03 сезон-- місце
04 сезон-- місце
05 сезон-- місце
06 сезон-- місце
07 сезон-- місце
08 сезон-- місце
09 сезон-- місце

Символ MCC. Був одним з перших, хто підтримав відродження спільноти. Свою першу гру в мафію пан Механік зіграв онлайн - це сталося 1 лютого 2023 року. Цікавим є те, що зайшовши у відкрите лобі разом з пані Маленою, він запитався про місце, де можна пограти виключно українською. Тож свою другу гру в житті він вже грав MCC. Провідником виступила пані Малена.

Одразу в перших іграх показав, що володіє неабияким потенціалом. Потрібен був лише час. Головною його тодішньою проблемою був тиск з боку досвідчених гравців, але легендарний Ten's Game зробив його одним з провідних гравців Mafia Closed Circle. Зменшення тиску дозволило Механіку проявити себе в повній мірі та завоювати титул Чемпіон Клубу двічі.

Нагороди в MCC Редагувати

Нагороди поза MCC Редагувати

  • Відсутні

Цікаві факти Редагувати

  • Відправив свій призовий фонд з I-го сезону на ЗСУ.
  • Перший дворазовий чемпіон MCC.
  • Другу свою гру в мафію зіграв в лобі MCC.
  • Mafia Closed Cup I - перший турнір пана Механіка.
  • В другому сезоні пан Механік зайняв перше місце в рейтингу та в фіналі.

Легенда Редагувати

Частина 1 Редагувати

Мікіт-таун можливо б й далі залишився непоміченим містечком, але поява першої трансконтинетальної залізниці на заході США змінила подальшу історію міста.

Ставши «ключовою зупинкою», або навіть логістичним та географічним центром всіх сполученнь, невеличкий на перший погляд Мікіт-Таун потребував особливого нагляду. Повз місто проходили потяги, вагони яких були набиті нікелем, золотом, сріблом, алюмінієм та й ще незрозуміло чим, але точно тим, що можна було трансформувати у «великі гроші». Тому й наглядати за перевезеннями поклали місцевого шерифа трішки похилого віку, а машиністом назначили молодого парубка, справжнє ім‘я якого вже наврядчи хтось згадає.

Патлатий, злегка пухкий та вічно з небритою бородою, той «машиніст» виконував одну й ту саму задачу: перетягувати вагони з Мікіт-Таун до Емсіті. Тривало це декілька років, шериф міста дедалі старів, а парубок змінювався на очах.

В голову його все частіше залітала думка про те, що один такий потяг міг би збагатити його назавжди. Ця думка не давала йому спокою. Він схуд. Борода зникла під дією леза, разом й з усім волосям на голові. Відображення у дзеркалі було схоже на античну скульптуру до якої прикріпили людський череп. I am Skull Face. Я - ЧЕРЕП. Подумав він. Треба було діяти.

Тієї ж ночі в Мікіт-таун сталася пожежа, згоріло декілька будинків, в одному з яких жив старий шериф. Можливо це випадковість, а можливо, це було зроблено для того, щоб додати мотивації. Мотивація - це те, що дуже полюбляв Череп, тому було б не дивно, якби це виявилось частиною його плану.

На щастя, зранку стало зрозуміло, що ніхто не постраждав. Шериф теж вижив після пожежі, хоча це й було потрібно нашому герою. Засмучений горем шериф не міг й подумати, що до нього звернеться «той молодий парубок» з пропозицією, яка врятує йому життя, або як мінімум, компенсує втрату будинка.

Пропозиція полягала в тому, щоб розвантажити один з вагонів, який прямував до Емсіті, а цей злочин скинути на вигадану «банду». Банди не були рідким явищем на Дикому Заході.

Шериф погодився, його емоції були затмарені втратою дому, а слова Черепа здавались йому спокійними, виваженими та дуже переконливими. Переконати шерифа у своїй правоті було найлегшим пунктом подальшого плану.

Череп й досі пам’ятає, той перший потяг, який він «пограбував»: FR-WD-199-8, вагони якого були вщент заповнені золотом. Коли потяг почав перевіряти шериф з Емсіті, то в одному з вагонів було знайдено записку «This is fate» (це - доля).

Місцеві одразу вигадали «вигадану» банду, яка грабує потяги й залишає лише лаконічне послання. Наврядчи ось цей бідний машиніст, який поруч з шерифом Емсіті здивовано дивився на порожній вагон, був в чомусь винний.

Роки минули. Шериф Мікіт-таун вже давно помер, а Череп маючи за ці роки вдосталь грошей вже давно заволодів «іншими» шерифами, а разом з тим й владою на західному узбережжі. Він підкуповував місцевих «шерифів», клав на місця своїх машиністів, наймав імігрантів з Італії для розвантаження та транспортування вагонів, а ті шанобливо називали його «Дон».

Мало, хто знає, чи є ця історія вигадкою чи досканолою біографічною довідкою, але переконливо можна сказати, що життя дона Черепа могло бути інакшим, якби не та пожежа в будинку шерифа. В будь якому випадку, саме доля привела його до золота.

Частина 2 Редагувати

Події, свідком яких став читач першої легенди, розгортались у період 1871-1888 роки. Колись, а точніше 17 років тому, простий машиніст закинув своє минуле покликання, й скориставшись кволістю місцевого шерифа, зробив місто Мікіт-таун своєю власною резиденцією, а разом з тим й кримінальним центром Західного Узбережжя.

Розкинувши свої тенета вздовж всіх західних штатів, він почав сумніватись у непохитності цієї імперії. Його охопила тривожність. Й хоч за цей значний проміжок часу Череп обзавівся послугачами, лакеями, капореджіме та елітним житлом з видом на залізничну дорогу, небезпечні думки не покидали його сивої й водночас лисої голови. Постійна самотність - це був єдиний спосіб, який він міг віднайти для самозахисту. Самотність була викликана бажанням сховатись від тих, хто бажав заволодіти його всевладдям та зайняти його місце. А таких було вдосталь, як мінімум він думав, що вороги оточили його: вони були попереду нього, позаду нього, зліва, й навіть..

“Раз-м! Й загострене лезо відкрило дверцята твоєї сонної артерії..”

В той період тривоги Череп дуже часто порівнював свою емоційно-приховану зачіску з тією, яку мав Едвард Х. Севедж на своєму автопортреті. Це була його улюблена з тих дев’яти картин, що нависали в вузькому коридорі, який вів від вітальні до перлини маєтку - величезної бібліотеки площею в 242 квадратних метри. Саме це місце стало відрадою для хлопчика машиніста на декілька років.

Усамітнившись Череп займав себе новим винаходом Еміля Берлінера - вініловими платівками. Під звучання гурту Stop the Silence, він цілодобово проводив свій час за читанням книжок, рухаючись почергово від звичайних романів до квантової фізики (примітка автора - насправді “квантова фізика” ще не набрала обертів в ті роки, тому Череп мав лише умовне уявлення про електрони, протони та інші елементарні речі). Він таки знайшов відповідь на питання, якого ніколи не клав перед собою.

Тисячі книжок були зайвими, у місцевій газеті, яка випадково потрапила до рук головного героя, зʼявилась статя про успіхи американського магната Ендрю Карнеґі, той й став прикладом для Черепа. Стало зрозуміло: все, що потрібно було - легалізувати свій бізнес. Віднині, не «дон», а «магнат». Це можна було зробити за дві ітерації й можна перестати боятись всяких американських психопатів навколо себе.

Череп взявся за реалізацію плану, ще трішки й він відійде від справ, й займе своє місце по той бік закону, й стане недосяжним. Джордж це відчував. У Джорджа Ґеккерна, 17-ти річного парубка з ірландським корінням, залишилось дуже мало часу, щоб втрутитись в долю, фатум, рок (або інше слово) дона Черепа. Дуже мало часу, щоб помститися за свого батька.

Частина 3 Редагувати

Джордж Ґеккерн був пізньою й одначасно єдиною дитиною. Він з'явився в переломний момент для Мікіт-Тауна, в період становлення дона Черепа.

Народившись в родині колишнього шерифа Мікіт-Тауна, він відчував якийсь внутрішній обовʼязок захищати місто й інколи йому здавалось, що він ніби як прикриває справжнього шерифа, слідкуючи за тим безладом, який коївся в місті. В його очах цей “перший” шериф був для нього якимось колосальним потоком енергії: стабільно зарядженим та позитивним. Все було не так.

На жаль, він не розумів, що той вже давно був охоплений злочинними тенетами дона Черепа, а Мікіт-Таун й взагалі був центром кримінального світу.

Ґеккерн з юних років був досить хоробрим, й не пропускав в свій бік жодної образу. Зазвичай все закінчувалось жартівливою дуеллю з кривдником на світанку. Роки йшли, Джордж подорослішав, а вулиці Мікіт-Тауна розповіли йому про справжню історію його батька та дона Черепа. Юнацький максималізм не дозволяв йому припустити того, що його батько прийняв неправильне рішення. Він бачив долю батька: втрата репутації, бідність, яка послідувавала за цим, а з часом й відверта зневага до екс-шерифа, який створив справжнього монстра. Кривдником був дон Череп, якого неодмінно треба викликати не на жартівливу дуель. Шкода тільки, що це була недосяжна ціль. Череп відійшов від справ, заховавшись в своєму маєтку задовго до того, як Джордж дізнався всю правду. Є шанс, що вони навіть ніколи не бачились, бо фантазуючи про дуель (а ці фантазії могли тривати й 12 днів поспіль), його уява ставала маренням, де на світанку навпроти Джорджа стояв не “білий з лисою головою”, а - кудрявий чорношкірий.

Звучить досить поетично, але й досі недосяжно. Джордж довго думав над тим, як скоротити відстань до кривдника: йому здавалось, що достатньо було зробити ЛИШЕ ОДИН КРОК. Осяяння прийшло до нього в місцевому барбершопі, єдиному на весь Мікіт-Таун, який окрім ролі звичайної цирульні, ще й виконував роль стоматологічного кабінету. Допоки майстер рихтував його зачіску, Джордж винайшов план.

(Примітка автора - можливо, якби події розгортались би в наш час, то Джорджа більше б надихнула серія «Uneasy Lies the Crown» одного відомого детективу, але в 1888 році вона ще не вийшла.)

Отож, Ґеккерну треба було лишень знайти наперстянку й подолати нелегкий шлях для здобуття нового ремесла.

Частина 4 Редагувати

Влаштувавшись помічником стоматолога в єдиний місцевий барбершоп, Ґеккерн став чекати візиту дона Черепа. Він був певен, що рано чи пізно це мало статися, а його план по ліквідації Черепа був ідеальним.

Джордж навчився робити швидкодіючу отруту з наперстянки, яку можна було з легкістю запхати в будь яку з пломб й почав кожен день жити з єдиною думкою: «Скоро він прийде».

Й він прийшов. Візит був призначений на недільний ранок, тож з ночі Ґеккерн не спав, уявлячи, як пломба з наперстянкою за лічені хвилини вбʼє Черепа, й той помре у стоматологічному кріслі. Для більш прозаїчного ефекту 17-ти річний антагоніст уявив, як дон відхилить голову й виявить на стелі кривавий напис «IT’S FATE». Тож перед самим візитом він взяв драбину й відерце червоної фарби, щоб накалякати роковий напис.

Джордж готовий був чекати цього візиту роками, але це сталося рівно через 40 днів після його працевлаштування. Була неділя, був ранок. Череп прибував до барбершопу. Джордж побачив, як декілька капореджіме вишукувались перед вітриною, двоє з них зайшли в середину й стали ліворуч та праворуч від стоматологічного крісла. Лікар чекав. Ґеккерн теж.

І ось Череп вже в кріслі. Отрута в руках лікаря. Пломба на зубах Черепа. Посмішка на обличчі Джорджа. Краплі червоної фарби на плечах капореджіме.

Капореджіме підняли очі догори, Череп зробив це трішки раніше: читаючи напис на стелі, він переферійним поглядом помітив жах в очах молодого парубка, який в декількох метрах стояв від крісла. Краплі не застиглої фарби продовжували плюватися на всіх, хто був внизу.

Забагато червоноти - це смерть.

Череп, не роздумуючи вистрибнув з крісла, та одночасно почав випльовувати пломбу, відриваючи її пальцями з рота. Джордж почав стрімко тікати.

СХОПІТЬ ЦЬОГО ДАНТЕСА!

Примітка автора: судячи з усього, Череп намагався сказати «дантиста», але мабуть плюватися з пальцями у роті трішки впливає на дикцію.

Схопити Джорджа «Дантеса» Ґеккерна так й не вдалось. Парубок втік. Але Череп в той день зрозумів, що це була точно не єдина людина, яка хотіла скинути його з пʼєдесталу кримінального світу. Треба вміти делегувати та відпочивати. Так він й зробив.

Наприкінці року, Череп передав папку з дорученнями своєму консільєрі, а сам взяв один квиток на пароплав до Європи, а точніше - до Прусської Імперії. Саме це місце мало би надихнути на роздумі про своє життя та майбутнє. Місце короля залишилось вільним.

Отримано з https://mafiacc.site/index.php?title=Механік&oldid=1305