| Титул: | ЧК |
|---|---|
| Провідник: | Демон |
| Дата приєднання: | 28.12.2022 |
| Альтернатива: | Екзо де Ґорб, Горб |
| Призовий фонд: | 4750₴ |
| Стиль гри: | Спокійний |
| 01 сезон | -- місце |
| 02 сезон | -- місце |
| 03 сезон | 11 місце |
| 04 сезон | 2 місце |
| 05 сезон | 11 місце |
| 06 сезон | 14 місце |
| 07 сезон | 9 місце |
| 08 сезон | 31 місце |
| 09 сезон | 28 місце |
Почав грати в 2015-му році в "дворову мафію", коли був у поході в горах. В тій версії мафії, ведучий сам обирав чорну команду та шерифа. В ті часи найулюбленіша роль була собака (червона команда). Собака мала змогу за дві ночі вбити будь якого гравця - бажано чорного.
Ніколи не був членом жодного клубу, а пікову форму набрав завдяки онлайн мафії, починаючи з 2021-го року. Зіграв більше 2000 ігор в онлайн мафію, що є робить його одним з найдосвідченіших гравців спільноти.
Титули в MCC
Цікаві факти
- Головний ініціатор створення Mafia Closed Circle.
- Був учасником Ten's Game.
Легенда
Частина 1
Пройшло два роки після останніх подій нашої оповіді. Отто фон Бісмарк подав у відставку, Вінсент ван Гог завершив життя самогубством, а дон Череп вже другий рік поспіль переховувався у Верхній Силезії, шукаючи спосіб повернутися в свій рідний Мікіт-Таун.
Його зупиняв не тільки страх померти від руки якогось умовного Ґеккерна, а й те, що все Західне Узбережжя тепер було під контролем різних кримінальних угрупувань, а ті в свою чергу були в руках «хрещених батьків».
Він був певен, що як тільки його нога торкнулася би берегів США, то всім довелося б рахуватися з ним, бо керувати на відстані явно було справою неліквідною. Він почав пошуки людини, яка змогла б замінити поточного консільєрі. Це мала би бути така ж людина, як він - спокійна, виважена та максимально не емоційна, ніби зранку до вечора приймає Біфрен. Зовнішній вигляд не мав значення: необовʼязково лисого, можна хоч узбека з бородою.
Тим часом, десь недалеко від Прусії на теренах тодішньої Цислейтанії, Екзо де Ґорб записався до списку учнів Франца Захера вивчати кондитерське ремество.
Молодий, спокійний та виважений Ґорб з дитинства мріяв стати кондитером, щоб частувати імператорів своїми гуґельгупфами та апфельштруделями. Й рік стажування у пана Захера майже наблизив його до здійснення мрії. Якби не цей день, конфлікт, зустріч, мафін.
Наприкінці «навчального року» в Hotel Sacher була запланована урочиста подія, яка стосувалася виключно учнів кондитерського цеху. Запрошення отримали лише представники елітарного класу: кожного гостя мав індивідуально обслуговувати учень пана Захера. Й навмисно не придумати, але так доля й звела їх разом.
Тільки не кажіть, що не знали про таємну пристрасть дона Черепа до всього солодкого. Думаєте, як він потрапив до стоматологічного кабінету.
Дон Череп «купив квиток на випускний» в Hotel Sacher ще з місяць тому, й майже забув про це, якби по обіді його шлунок не розривався від голоду. Прибувши в готель, він вмостився за столик й почав дивитись, що йому пропонують обрати захерівці.
<poem>Мене звати Екзо де Ґорб, сподіваюсь, я буду максимально корисним.
</poem>
Меню було досить прозаїчним. Воно складалось з десяти десертів: одна позиція була дуже непоказною й вибивалася серед усіх. Здавалося, що її помітить навіть сліпий.
<poem>Один чорний мафін.
</poem>
Через декілька хвилин тарілка стояла перед очима Черепа. Рука потягнулась до мафіна. Вкусивши, Череп відчув ненависть до всього солодкого: сухе, тверде, одночасно надто солодке та надто гірке.
<poem>ЩО ЦЕ ЗА ЛАЙНО!?
</poem>
Екзо де Ґорб, який стояв в п'яти метрах від столика, підійшов ближче до свого гостя. Череп галасував як навіжений. Виливав бруд. Гупав по столу. Таким, як сьогодні, його ніхто ніколи не бачив. Ґорб був спокійним. Складалося таке відчуття, ніби говорять зовсім не до нього, а кудись повз.
<poem>ЦИМ МАФІНОМ МОЖНА ВБИТИ!
</poem>
"Мафін", "Мафія". "МАФІН", "МАФІЯ". "Вбити"! Нейрони одразу розкрутили асоціативний ряд дона Черепа, перетворивши складну думку в геніальну: ПОКВИТАТИСЬ З БОССАМИ МАФІЇ МАФІНАМИ! Звісно ж, отруєними! Геніально! Він ще раз подивився на мафін, а потім на Екзо, який стояв вже тут десять хвилин, очікуючи поки той заспокоїться. Він зрозумів, що це був ідеальний претендент для втілення його плану.
<poem>Хлопче, про тебе будуть писати легенди.
</poem>
Частина 2
Звістка про повернення дона Черепа лунала на усьому Західному узбережжі. Король кримінального світу, про якого вже почали забувати «діди» й ледве памʼятали новачки, повертався додому.
Повертався нібито не сам, а зі своїм новим учнем та майбутнім спадкоємцем цілої імперії, яка знаходилась в достатньо хиткому становищі. Дону Черепу доводилось знатно платити своїм капореджіме, щоб ті залишились служити саме йому. Справи йшли геть погано. Єдине, що тримало його на плаву - це колись здобутий авторитет. Хоча він не був вже «першою людиною» в Емсіті, скоріше - «пʼятою».
Всі розуміли, що Череп їде домовлятися, а як інакше можна розцінювати запрошення, який отримав кожен з нинішніх володарів своєї частки колись величезної імперії.
До запланованої зустрічі залишався місяць. Місяць, щоб створити шедевр, від якого неможливо було б відмовитися. Саме така задача була поставлена перед Екзо де Ґорбом.
Створити отруєний десерт не є складністю: додаєш отруту в начинку, начинку в кекс - готово. Складність була зробити так, щоб кожен з запрошених гостей хотів його зʼїсти, відкинувши всі сумніви.
Here at the Bridge whether rain or fine We can shine all the time Home or away, come and see us play You’re welcome any day
Наспівував собі Екзо, готуючи новий «шедевр». Екс-машиніст слідкував за процесом. 4 тижні тривав пошук ідеального десерту. 4 тижні тривала підготовка Екзо до місця дона в Мікіт-Таун. Череп розповів йому все: всі історії про Емсіті, золото, вагони, шерифа та Джорджа Ґеккерна. Екзо готував та готувався. Щось було у них спільне, але зі сторони здавалося, що це лише спокій та любов до футболу.
Після сотні невдалих кулінарних спроб та тисячі розмов про кримінальний світ, задача була виконана. Дон Череп відчув цей момент, коли й сам захотів скуштувати отруєний мафін, який колишній учень пана Захера демонстрував йому в черговий раз.
12/23/1890, 14:27
Навколо маєтку дона Черепа вишикувалась охорона, кеби та одинокий Benz Patent-Motorwagen. Все місто знало, що тут відбувається. Кінних екіпажів ставало дедалі більше, а разом з тим й донів та їх консільєрі, які крокували до парадного входу. Всі прибули вчасно крім самого дона Черепа. Але такий й був план. Гостей попередили, що паром затримується, тож доведеться зачекати. Поки гості помирали від очікування й відмовляли своїм очам розглядати столи завалені їжею, в хід пішли офіціанти: тримаючи срібні тарілки на своїх плечах, вони проходили повз кожного гостя. Донські руки потягнулись до чорних мафінів. Встояти було неможливо.
Коли комісури губ потемніли від чорних крихт, до зали зайшов Екзо де Ґорб й почав свій спіч:
“Вот.. я не знаю, що Вам сказати... Урочисті промови - це не мій коник. Чорний мафін - це трійло. Тепер я кермач Західного Узбережжя.”
Екзо завершив. Він знав, що сказав це у влучний момент, точно розрахувавши час. Як по сценарію, дони та їх соратники почали корчитися від болю та падати на підлогу. На це було важко дивитися, але він дивився. Дивився допоки всі крім нього не впали на коліна.
У місті з'явився новий дон. Екзо прямував до дверей, щоб оголосити про появу нового лідера, але двері хтось вже привідкрив, жіноча наманікюрена рука проштовхнула дверцята далі:
Я не поняла. Що це таке відбувається?!